На головну сторінкуКарта сайтуЗворотній зв`язокДодати в обране
 
Про нас

Історія створення національного природного парку “Вижницький”

 

Створення НППВ має свою довгу передісторію. Перші спроби створення в Буковинських Карпатах великої лісової природоохоронної території були ще в 1947 – 1948 роках. Потім ці спроби неодноразово активізовувались фахівцями різних установ в 70-80-х роках минулого сторіччя, однак з причин територіальної неконкретики і різнобою думок, а також спротиву обласного тресту «Чернівецьліс» вони не були реалізовані.


На початку 70-х років на території, яку нині займає НПП Вижницький, створюються перші заповідні об’єкти. 29 грудня 1972 року в межах Чернівецької області рішенням облвиконкому № 473 затверджена низка ботанічних пам’яток природи, серед яких „Яворів” (площею 85,3 га) і „Стаєчний” (25,0 га) на території Вижницького лісництва. Після запровадження у 1978 році до класифікації територій та об’єктів природно-заповідного фонду України такої категорії, як заповідне урочище, рішенням облвиконкому № 198 від 30.05.1979 р. частина пам’яток природи, в тому числі і „Яворів” та „Стаєчний”, були переведені до категорії заповідних урочищ.


У 1983 році на території Берегометського лісництва створюється ландшафтний заказник республіканського значення „Стебник” площею 1656 га. У 1984 році в долині р. Виженка на території Вижницького лісництва за ініціативи науковців кафедри ботаніки Чернівецького університету створюється ще один ландшафтний заказник республіканського значення – „Лужки” площею 964 га. Таким чином, в середині 80-х років у регіоні була сформована мережа заповідних об’єктів, яка разом з пам’ятками природи „Німчич” (2,0 га), Скеля „Протяте каміння” (2,0 га), „Печера Довбуша” (0,1 га), джерело „Лужки” (0,5 га) займала площу 2734,9 га.


Із створенням на базі численних відомчих інспекцій обласного комітету по охороні природи наприкінці 1988 року з’явились організаційні і фінансові можливості для розвитку і конкретизації ідеї. Виходячи з аналізу ландшафтної будови, загальної екологічної і економічної ситуації та існуючої інфраструктури, завідувач сектором заповідної справи облкомітету по охороні природи Коржик В.П. розробив і запропонував концепцію створення національного природного парку „Вижницький”, що отримала підтримку як начальника держуправління В.П.Мотовиліна, так і обласних установ та організацій і була затверджена першою „Обласною цільовою комплексною науково-практичною програмою „Екологія” на 1989 – 1995 роки”.


У первісному варіанті до території НПП „Вижницький” (попервах суто робоча назва) передбачалось включити угіддя Вижницького, Берегометського та Жовтневого лісництв Берегометського лісокомбінату, частину лісів колгоспів „Україна” та „Світанок” Вижницького району, а також лісів колгоспів „ім.Кірова” та „Буковина” Путильського району загальною площею понад 16 тис.га, дотримуючись принципів розбудови парку за басейновим принципом. Проте в процесі оформлення документації попередніх погоджень, який по часу співпав з початком роздержавлення земель і трансформацією колгоспів в інші організаційні структури, виникли чисельні юридичні перепони з причин явного небажання ряду землекористувачів та Путильської райдержадміністрації піти на передачу лісових і пасовищних угідь до складу НППВ, навіть без вилучення із постійного землекористування. Внаслідок цього реальна площа скоротилась майже до 8 тис.га в межах суто Вижницького району і без Жовтневого лісництва. Поза межами національного парку залишились такі цінні і відомі об’єкти природно-заповідного фонду та популярні туристичні об’єкти, як геологічні пам’ятки природи „Печера Довбуша” та „Протяте каміння”, ландшафтний заказник „Буковинські водоспади”, ботанічна пам’ятка природи „Німчич” та ще 15 перспективних для заповідання ділянок.


Виходячи із напруженої ситуації, що склалась, для першочергового обгрунтування меж і цінності природних комплексів НППВ були залучені фахівці – „нейтральні рефері” – з Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи АН УРСР при Інституті ботаніки ім.М.Г.Холодного та Держкомприроді УРСР під керівництвом д.б.н. професора Т.Л.Андрієнко. При відповідному фінансуванні з позабюджетного фонду у липні-серпні 1991 року та червні 1992 року були проведені експедиційні дослідження, в яких приймали участь, в основному, ботаніки та зоологи (Т. Андрієнко, М. Клєстов, О. Байдашников, О. Розуменко, І. Чорней, І. Скільський, Б. Годованець), а також фізико-географ і ландшафтознавець В. Коржик (геологічні, геоморфологічні, гідрологічні особливості території, ландшафти). За результатами цих досліджень підготовлене відповідне наукове обгрунтування.


В 1994 р. завдяки наполегливим зусиллям начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища Віктора Павловича Мотовиліна було відкрито фінансування, і в липні-грудні того ж року Чернівецьким філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук, із залученням фахівців Чернівецького держуніверситету, обласного краєзнавчого музею та інших установ області здійснені науково-дослідні та проектні роботи з техніко-економічним обґрунтуванням створення НППВ. Постановою Верховної Ради України № 177/94-ВР від 22 вересня 1994 р. парк був включений до програми перспективного розвитку заповідної справи України.


30 серпня 1995 року за № 810/95 нарешті вийшов Указ Президента України „Про створення національного природного парку „Вижницький” площею 7013.4 га. Протягом 1998-2007 років науковцями НППВ здійснювалась науково-організаційна робота по розширенню території парку. Згідно Указу Президента від 4 вересня 2007 року №818 «Про розширення території національного природного парку «Вижницький» територія парку збільшилася на 3309,6 га. Нині його площа складає 11238 гектарів.

  

Copyright © 2008-2017,

Національний природний парк «Вижницький»,
всі права на зміст та зображення захищені
Лічильник BEST.cv.uaРозробка веб-сайту: Студія COM.CV.UA